Чопська
міська рада

Офіційний веб-сайт

Психологічний портрет жертви насильства в сім’ї

0

Як вже говорилося, жінки частіше, ніж чоловіки, стають жертвами сімейного насильства. Випадки сімейного насильства над чоловіками поширені не так широко, хоч і вони нерідкі, а тому скидати їх з рахунків не слід. Тим більше, що саме жінки ініціюють і здійснюють насильство над дітьми, навіть ті, яких вважають люблячими матерями. І нарешті, коли обидва партнери постійно провокують один одного і учиняють бійки, сварки, скандали, ображають і принижують один одного, має місце взаємне насильство.

Життя з тираном затьмарені багатьма важкими наслідками. Головне з яких — знищення особистості жертви. Деспоти, як маніяки, повільно і вірно вбивають і здоров’я, і самооцінку людини.

Насильство часто викликає затримку або зниження рівня фізичного і розумового функціонування і розвитку, невротичні реакції, різні соматичні захворювання (ожиріння, різка втрата маси тіла, виразка шлунка, шкірні захворювання, алергії). Поведінку жертв характеризує занепокоєння, тривожність, типові порушення сну, хронічне пригнічений стан, агресивність, схильність до усамітнення, надмірна поступливість, запобігливе, догідлива поведінка, погрози або спроби самогубства, невміння спілкуватися, налагоджувати стосунки з іншими людьми, низька самооцінка та ін.

Крім того, у жінок, що піддаються насильству, частіше зустрічаються афективна патологія (депресія) і зловживання на цьому тлі алкоголем та наркотичними речовинами.

Зокрема, до клінічних проявів сексуального насильства щодо жінок відносять скарги потерпілих на хронічні болі, психогенний біль (біль внаслідок дифузної травми без видимих проявів); гінекологічні відхилення, часті інфекції сечостатевої системи (діаспорян, болі в тазовій області); часті візити до лікарів з невизначеними скаргами або симптомами без ознак фізичного нездужання; хронічні посттравматичні стресові порушення; розлад сну і апетиту; втома, зниження концентрації уваги і т. д.

Особлива велика проблема – насильство над дітьми.

За даними різних авторів, від 60 до 75% батьків  «забитих»  дітей мають психіатричні або особистісні розлади. Найчастіше жертвами батьківського насильства є малюки до 3 років, а також діти з психічними і фізичними відхиленнями – як найбільш  «дратівливі»  і одночасно безпорадні істоти. Як визначити, чи дитина зазнає насильницьких дій?

Зверніть увагу, якщо вона:

- періодично отримує нез’ясовні травми, синці;

- дитина має нав’язливі страхи (фобії), погано спить, плаче по ночах або ж навпаки демонструє повну відсутність страху;

- агресивність, схильність до нищення й насильства; в іграх постійно відтворює акти насильства, вважаючи за краще їх будь-яким іншим видам гри;

- не шукає захисту у дорослих у разі небезпеки або всіма силами уникає  спілкування з якимось конкретним дорослим (надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку) або ж навпаки наполегливо вимагає ласки і уваги;

  • замкнута, самооцінка занижена, має виражену тривожність;
  • поведінка дитини неврівноважена;
  • присутнє уповільнене мовлення;
  • дитина уникає однолітків, виявляє бажання гратися лише з маленькими дітьми;
  • у дитини присутні намагання справити враження людини, що живе в злиднях;
  • боїться фізичного контакту, проявлється страх іти додому;
  • знаходиться у стані депресії, зажурена, були спроби самогубства;
  • уживає алкоголь або наркотики;
  • у дитини наявні психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);
  • здійснює насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;
  • почувається винною в отриманні фізичних ушкоджень.

Дітки, які зазнали насильства, можуть мати також такі ознаки, як:

- зниження або повна втрата інтересу до школи;

- затримка або різке зниження рівня інтелектуального розвитку;

- загальмованість у відповідях, при виконанні завдань;

- труднощі запам’ятовування, концентрації уваги.

- відсутність друзів або надмірна нерозбірлива дружелюбність;

- роль «козла відпущення»;

- маленький ріст, недостатня вага;

- гігієнічна занедбаність, неохайний вигляд;

- постійний голод і/або спрага.

Існують деякі загальні характеристики реальних і потенційних жертв домашнього насильства: пасивність, підлеглість, невпевненість у собі, низька самооцінка, почуття провини. Ці якості, з одного боку, є умовами виникнення домашнього насильства, з іншого – поглиблюються з часом і тягнуть за собою розвиток насильства.

Дуже часто віктимна поведінка є формою агресії або самоагресії: вона спрямована на придушення і контроль над поведінкою і переживаннями інших людей або себе. Це ілюструють спостереження психоаналітиків. Наприклад, широко відомий «Едипів комплекс» у чоловіків або «комплекс Електри» у жінок змушують людину шукати і вибирати собі в друзі, знайомі, подружжя і товариші по службі людей, схожих на тиранів-отців або матерів. Збочене прагнення до захищеності змушує людину-жертву вибирати собі в «захисники» тиранів. Їх поведінка для жертви ніколи не стане несподіваним і тому – не лякає. А отже, це комфортно. Налякати жертву можуть справжня любов, ніжність, доброта.

Отож, якщо ми бачимо людину із схожими ознаками, варто замислитися над їх причиною, постаратися її вияснити та по можливості допомогти. Не варто стояти осторонь, або навіть, якщо ніяк не можемо допомогти, хоча б «не  нападати» на людину із засудженнями, чим ще більше її «добивати».

До того ж слід пам’ятати, що у разі домашнього насильства діти потребують допомоги в будь-якому випадку – на відміну від дорослих, яким в окремих випадках все ж таки вдається самостійно впоратися з ситуацією. Найкраще допомагає звернення до органів опіки, центр підтримки жертв насильства чи психолога.

Допомога потопаючим – справа рук не лише самих потопаючих: допомогти в таких ситуаціях цілком реально – треба тільки побачити можливість цієї допомоги і вчасно протягнути до неї руку.