Чопська
міська рада

Офіційний веб-сайт

Домашнє насильство: проблема сім’ї чи суспільства?

0

Ідеальна сім’я уявляється ледь не раєм, в якому можна сховатися від усіх небезпек незнайомого світу. Проте для багатьох сімей реальністю є постійні випадки насильства, а рідний будинок стає небезпечнішим, ніж вулиця. Вірогідність отримати травму від близької людини, іноді набагато вища, ніж від незнайомця. Дуже багато людей стикаються з тим, що удома, за закритими дверима, їх чекає: приниження; ізоляція від друзів і родичів; реальні фізичні ушкодження або загроза їх отримання; примушення до сексуальних відносин.

В Україні проблема сімейного насильства лише починає ставати предметом суспільної відповідальності і державної політики, починає обговорюватися і досліджуватися.

Напевне, найбільш згубно впливають на суспільну думку уявлення про те, що поодинокі випадки агресії не є насильством. Насправді це не так. Прояви домашнього насильства мають циклічний характер: випадок насильства – примирення – заспокоєння – посилення напруги – і знову насильство. Кожного наступного разу цей цикл може скорочуватися в часі, а насильство – ставати більше інтенсивним та жорстоким.

Поширеним стереотипом є переконаність постраждалих у тому, що вони мусять терпіти домашнє насильство задля дітей. Проте психологи стверджують, що діти, виховані в таких сім’ях, згодом самі виявляють більшу схильність ставати жертвами чи кривдниками, оскільки побачене та пережите згубно впливає на їхнє психічне здоров’я та нормальний розвиток.

Причина домашнього насильства криється в нездоровій психіці тих, хто дозволяє собі подібним чином поводитися з членами своєї сім’ї. Адекватна і поважаюча себе людина, ніколи не дозволить собі завдавати болю і каліцтва тим, кого вона любить і ким любима.

Певна гендерна нерівність у сім’ї, проблеми на роботі, відсутність задовільного матеріального забезпечення, безробіття, збройні конфлікти, нестабільність в країні – все це негативно впливає на психічне здоров’я людини. Руйнівний  вплив на організм людини, в т.ч. на її психічне здоров’я, мають наркотики і надмірне вживання алкоголю, продаж останнього існує на кожному кроці, при чому дуже часто продається кому завгодно і в будь-яких кількостях. Причиною насильства в сім’ї може бути і низька самооцінка людини. До того ж моделі насильницької поведінки поширюються через засоби масової інформації (особливо, через телебачення), стають більш звичними у побуті,  – помітно зросла агресивність підлітків. Надмірне захоплення комп’ютером, особливо, комп’ютерними іграми також провокує агресивність.

В Україні за вчинення насильства в сім’ї передбачено адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність. Окрім поліції, потерпілі від насильства в сім’ї за допомогою можуть звернутися до:

- безпосередньо до суду;

- закладів охорони здоров’я;

- Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- Соціальних служб у справах дітей;

- Управлінь соціального захисту населення;

- громадських організацій, які надають допомогу постраждалим.

У даних установах можна отримати інформаційну,медичну,соціально-психологічну

та юридичну допомогу.

За телефоном Національної «гарячої лінії» також можна отримати безкоштовні консультації з вирішення даної проблеми.

В Україні почали створюватися центри соціально-психологічної допомоги потерпілим від насильства у сім’ї, кризові центри для потерпілих і кривдників.

Проблема насильства існує в усіх країнах світу, вона не обмежується рамками певної економічної чи  політичної системи. Проте за нестабільної соціально-економічної ситуації в державі випадки насильства, в т.ч. домашнього, зустрічаються все-таки частіше. Тому боротися з даною проблемою потрібно комплексно.

Так, забезпечення населення робочими місцями, покращення матеріального становища людей, мир у країні, державний контроль за проявами пияцтва, батьківський контроль  за переглядом їх дітьми телепередач та користуванням комп’ютером (а також, на мою думку, певна цензура на музичні кліпи та інші телепередачі) – є важливим методом запобіганню проявів насильства як в сім’ї, так і в суспільстві в цілому.

Не слід забувати про те, що суспільні втрати від сімейного насильства вагомі. Це, насамперед, утрати людського життя в результаті вбивств, самогубств, це втрата в особі жертв насильства продуктивних членів суспільства внаслідок порушення їх психічного і фізичного здоров’я, низького освітнього і професійного рівня, кримінальної поведінки. Це втрата батьків в особі потерпілих від насильства дітей, здатних виховати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто застосовують насильство.

Але як би там не було – зміни потрібно почати з себе. Тому слід завжди пам’ятати, що кривдити слабшого за себе – це не ознака Вашої сили. Всі ми хвилюємся, сердимося, ображаємося, проте ми повинні підтримувати одне одного, а не робити боляче своїм рідним і близьким людям.