Чопська міська рада
Закарпатська область, Ужгородський район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

Сибірка: що необхідно знати

Дата: 30.06.2022 15:24
Кількість переглядів: 76

Антракс (Anthrax), або сибірка, — особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється спороносною паличкою сибірки Bacillus anthracis, перебігає залежно від місця проникнення збудника, у шкірній або генералізованій (кишковій, легеневій, септичній) формі..

Ця інфекція належить до зоонозів — тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.Це гостра інфекційна хвороба тварин і людини ,  що має переважно шкірну форму, значно рідше - легеневу і кишкову форми з явищами сепсису.

Сибірка не передається від людини до людини.

Поширеність:

Сибірка присутня в більшості частин світу. 

Захворюваність носить спорадичний характер, інколи  проявляючись окремими спалахами.В Україні за 20 останніх років спалахи та випадки захворювань зареєстровано у 9 регіонах.

В Україні існують передумови для ускладнення епідемічної ситуації щодо сибірки. Наявність 13,5 тисяч (в Закарпатській області 489) стаціонарно-неблагополучних пунктів щодо сибірки, які  становлять потенційну загрозу щодо появи осередків сибірки, її розповсюдження серед тварин та виникненню хвороби у людей.

Джерела зараження та шляхи передавання.

Основне джерело інфекції - хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з’ївши траву, інші корми або випивши інфікованої води.

На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами та тваринними продуктами  -  кістками, вовною, шкурою, м’ясом.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті тривалий час і активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів.

Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах.

Збудник хвороби може існувати у вегетативній і споровій формі. Особливо небезпечною вважається спорова форма. Вегетативна форма бактерії поза організму людини або тварини швидко гине.  Спори можуть зберігатися в ґрунті десятками років. У групі ризику  - території навколо пасовищ, боєнь, могильників.

Виділяють три типи вогнищ сибірки: професійно-сільськогосподарський, професійно-індустріальний і побутовий. Для першого типу вогнищ характерна літньо-осіння сезонність, інші з’являються в будь-який час року.

Сибірська виразка – “професійна хвороба”. На неї можуть захворіти люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістки, вовна, шкіра, м’ясо. Працівники сільського господарства, ветеринари та люди, які працюють у лабораторіях з бацилами також можуть інфікуватись .

Шляхи передавання інфекції:

- контактний -  через пошкоджену (навіть мікротравмами) шкіру або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин; із зараженим спорами сибірки ґрунтом під час земляних робіт;

- аліментарний  - через приготування і вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин;

- трансмісивний-через укуси комах (ґедзів, мух, комарів;

- аерогенний (повітряно-пиловий)  - шляхом інгаляції спор.

Симптоми сибірки.

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання — 2–3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8–14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше - слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.Описано випадки орофаренгіальної форми.

Найбільш поширена форма сибірки -  локалізована, тобто шкірна (95%). При цьому шкірна форма поділяється на декілька видів:

- карбункульний - у місцях ураження утворюються карбункули.

- бульозний – утворюються пухирі, наповнені геморагічними виділеннями.

- едематозний – характеризується появою набряклих утворень, які згодом можуть перерости в карбункули.

Також серед клінічних форм зустрічається легенева (5%), шлунково-кишкова і септична (менше 1%).Описані одиничні випадки орофаренгіальної форми.

Легенева( медіастенальна) та кишкова форми захворювання характеризуються вкрай бурхливим і важким перебігом інфекційного процесу, майже завжди закінчуються летальними наслідками на 2-3-у добу і зазвичай діагностуються посмертно. Інкубаційний період при цих формах дуже короткий – від кількох годин до 2 діб.

Захворювання починається гостро: в перші години  - температура тіла різко підвищується до 38–40 °С і виникає слабкість, загальне нездужання,сильний головний біль. Зараження крові (сепсис) можерозвинутися унаслідок будь-якого способу зараження.Генералізація  (сибіркова септицемія) може розвинутися за будь-якого способу зараження. Її спостерігають частіше,  коли збудник проникає крізь слизові оболонки дихальних шляхів або кишківника. Збудник долає захисні бар'єри (пульмональні або мезентеріальні лімфатичні вузли), розвивається гематогенна генералізація інфекції. Іноді розвивається летальний сибірковий геморагічно-гнійний менінгіт із властивими посмертними візуальними змінами головного мозку у вигляді «шапочки кардинала». У разі септицемічного перебігу виникає тяжка токсикоанемія, що призводить до розвитку інфекційно-токсичного шоку та до смерті хворого в перші дні хвороби.

При розвитку шкірної форми  виникає  карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж.

При легеневій (медіастенальній) формі   виникають сильні колючі болі у грудях та  задуха, плевритний біль, непродуктивний кашель, сильні потовиділення, нудота/блювання. На термінальних стадіях раптова гіпертермія, порушення дихання, легеневий набряк, підшкірний набряк на грудній клітині, шийна лімфаденопатія, тахікардія, плевритний випіт, кров у харкотинні, шок.

У разі розвитку кишкової форми  появлються гострий біль у шлункудіарея з домішками крові (кривавий пронос), блювання кров’ю, асцит, ознаки септичного шоку або ДВС синдрому. Важливим аспектомв проведенні діагностики є диференційна діагностика із   синдромокомплексом «гострого живота» та черевного тифу.

При всіх формах можуть виявлятись лімфаденіти  та менінгіальні симптоми.

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами.

Найбільш поширена шкірна форма сибірки, при якій по завершенню інкубаційного періоду на ураженій ділянці утворюється пляма червонуватого відтінку, болі не відчуваються;за короткий проміжок часу пляма перетворюється в червоний вузлик багрового відтінку, перетворення супроводжується печінням і легким свербінням;через пару годин вузлик перетворюється в порожнинне утворення з серозним наповненням, поступово стає кров'яним; в результаті розтину новоутворення формується виразка, дно якої з часом повністю закриває чорний струп;

по краях виразки-карбункула формуються вторинні бульбашки, які  переростають у виразки; набряк та некроз тканин;відмічаєтьсягостра інтоксикація; ломота в попереку;висока температура, лихоманка; занепад сил.

При бульозній формі  на місці ураження відразу утворюються бульбашки з кров'яним вмістом, а при едематозній – з'являється набряк, який тільки на пізніх термінах переростає в карбункул.

Назву «сибірковий карбункул» отримано  через візуальну похідність дочірніх везикул до вивідних протоків звичайного карбункулу. Діаметр такого ураження коливається від декількох міліметрів до 10 см. Струп може бути великим, твердим, нагадує обгорілу горбисту кірку. Під струпом знаходиться інфільтрат, який у вигляді багрового валу піднімається над рівнем шкіри. Між струпом і валом є жовтувато-гнійна зона, що обрамляє її, виникає феномен триколірного забарвлення.

Важливо пам’ятати,  при шкірній формі хвороби неприпустимим є хірургічне втручання, що може призвести до генералізації інфекції.

Заходи профілактики.

Вакцинація тварин і людей.

Профілактичний огляд людей, які тісно взаємодіють з домашніми тваринами.

Неспецифічна профілактика включає виявлення і ліквідацію вогнищ інфекції (виявляють хворих тварин, знищують трупи, планово прищеплюють худобу в несприятливих районах і т. д.). Ведеться санітарно ветеринарний  контроль за м'ясом, молоком  на ринках і в магазинах.

Лікування сибірки.

Лікування здійснюють виключно в умовах інфекційного стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків.

За найменшої підозри на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

Діагностика

Діагностика захворювання здійснюється на основі клініко-епідеміологічних і лабораторних даних.

Матеріалом для лабораторного дослідження при шкірній формі є вміст везикул і карбункулів. При септичній формі досліджують мокроту, блювотні маси, випорожнення, кров. Дослідження вимагають дотримання правил роботи, як при особливо небезпечних інфекціях, і проводяться в спеціальних лабораторіях.

Лабораторну діагностику сибірської виразки здійснює лабораторія особливо небезпечних інфекцій ДУ «Закарпатський обласний Центр Контролю та профілактики хвороб МОЗ України» ( бактеріологічний посів, ПЛР у реальному часі).

Методи діагностики: фізикальне обстеження, клінічний аналіз крові, серологічна реакція, виділення  мікробіологічної культури. При підозрі на орофаренгіальну форму обов’язковою є диференційна діагностика із дифтерією.

Збудник чутливий до певного спектру антибіотиків:

(ципрофлоксацину,  доксицикліну, пеніцілліну, стрептоміцину та еритроміцину).

Медичне спостереження за станом здоров’я людей здійснюється  упродовж  8 днів: щоденно відбуваються обходи домівок для контролю стану здоров’я людей, які потенційно можуть заразитися збудником сибірки. Особам, які мали ризик зараження збудником сибірки, призначають термінову профілактику антибіотиками  впродовж 5 днів,  здійснюють медичне спостереження.

Імунітет

Стійкий, напружений, клітинний, гуморальний.

Здебільшого після перенесеної сибірки імунітет досить стійкий, але описані й повторні випадки через 10-20 років після першого епізоду.

У МКХ-10 в класі «Деякі інфекційні та паразитарні хвороби», блоці «Деякі бактеріальні зоонози» виділено «Антракс» (А22), в якому додатково вирізняють:

«Шкірна форма антраксу» (А22.0);

«Легеневий антракс» (А22.1);

«Гастро-інтестінальнийантракс» (А22.2);

«Антракс-септицемія» (А22.7);

«Інші форми антраксу (в тому числі специфічний менінгіт +G01)» (А22.8);

«Антракснеуточнений» (А22.9).

Медико - профілактичні  заходи з недопущення поширення захворювання відповідно до вимог Наказу МОЗ України 09.07.2003 № 314 від "Про заходи з профілактики захворювань на сибірку.

Профілактичні заходи проводяться у тісному контакті з ветеринарною службою. Основне значення мають заходи щодо попередження та ліквідації захворюваності сільськогосподарських тварин. Виявлених хворих тварин слід ізолювати, а їх трупи спалювати, заражені об’єкти (стійла, годівниці тощо) повинні підлягати обов’язковій дезінфекції. Особи, які перебували в контакті з хворими тваринами або заразним матеріалом, підлягають активному лікарському спостереженню протягом  8 днів. При підозрі на розвиток захворювання проводиться антибактеріальна терапія.

У  господарстві   або населеному  пункті, де виявлено захворювання запроваджуються карантинні заходи терміном на  15 днів.

Важливу роль відіграють заходи з належного  санітарного та інженерно технічного впорядкування  захоронення трупів тварин  та   стаціонарно-неблагополучних пунктів, розташованих на території області.

Поради з профілактики інфікування сибіркою:

- купувати  м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють;

- люди, які переробляють та реалізуютьм’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язанідотримуватисягігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших;

- виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами;

- забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;

- упорядковане захоронення трупів тварин;

- ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;

- контроль захворюваності тварин;

- знищення заражених трупів тварин;

- щеплення тваринпроти сибірки;

- отримання особами, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворихтварин, екстреної профілактики антибіотиками.

Сибірка, як ймовірна біологічна зброя.

Усучасних умовах варто пам’ятати і про ще один аспект, пов'язаний із сибірською виразкою.

Збудника сибірки віднесено до тих біологічних агентів, які офіційно визнано чинниками біологічної зброї.

Спори збудника сибірки можуть бути використані як біологічна зброя, що отримало підтвердження у США в 2001 році(розсилка конвертів із спорам збудника антракту).

Приклад подібної серйозної загрози можна було побачити також, у випробуваннях Північною Кореєю міжконтинентальних балістичних ракет із сибіркою в 2017 році.

Bacillus anthracis, збудник сибірки, класифікується як пріоритетний патоген категорії А для біозахисту, оскільки він легко проникає і поширюється,  та   має високий рівень летальності.  Припускається, що аерозольний викид спор B. anthracis над великими містами, може призвести до подій з численними людськими жертвами, що супроводжуватиметься сотнями тисяч захворювань та смертей. Серед видів сибірки, передбачуваних у разі масового ураження (тобто шкірна, шлунково-кишкова, інгаляційна та менінгеальна), інгаляційна і менінгеальна здатні дати найвищі показники летальності.  До  прикладу, 1979 року, стався випадковий викид спор B. anthracis на підприємстві з виробництва біологічної зброї у місті Свердловськ колишнього Радянського Союзу, що призвело до смерті 86 % пацієнтів з інгаляційною сибіркою з 79 захворілих,  в тому числі, у 21 пацієнта   із документально підтвердженим сибірковим менінгітом (за офіційними даними СРСР). Проте за даними ретроспективного аналізу вважається, що у місті захворіло до 400 людей, 75 із яких з летальними наслідками. Інфекцію пов’язували із витоком аерозолю з приміщення з біологічною зброєю, яке належало армії Радянського Союзу та було розміщене в межах міста Свердловськ. Хвороба поширювалась за напрямком вітру.За результатами розтинів виявлено геморагічні менінгіти та медіастеніти.

 В 2001 році відбулась біотерористична  атака у Сполучених Штатах, яка  спричинила загибель п'яти з 11 хворих на інгаляційну форму, в тому числі із сибірковим менінгітом.

 

Матеріали із Інет, сайту ЦГЗ

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь