Картопляна міль (Phthorimaea operculella Zell) — небезпечний карантинний шкідник пасльонових культур

Дата: 10.09.2026 11:32

Кількість переглядів: 122

Держпродспоживслужба закликає аграріїв та власників присадибних ділянок бути пильними: в Україні зберігається високий ризик поширення картопляної молі (Phthorimaea operculella Zeller). Цей небезпечний карантинний шкідник здатний завдати нищівного удару по врожаю картоплі, томатів, баклажанів та інших рослин родини пасльонових.

Загальні відомості про шкідника

Картопляна міль походить із тропічних гірських районів Південної Америки. Нині цей шкідник поширений на всіх континентах. В Україні його уперше виявили у 1980 році в Криму, після чого осередки поширення фіксували й в інших областях. У 2017 році площа зараження картопляною міллю зросла на 104,1 га і становила 1484,6 га через виявлення нових вогнищ та запровадження карантинного режиму в п'яти районах Херсонської області. Упродовж вегетаційного періоду 2018 року карантинні режими додатково запровадили ще на 33,7 га. Наразі картопляна міль поширена в Донецькій, Запорізькій, Одеській, Харківській та Херсонській областях.

Рослини-господарі та шкодочинність

Картопляна міль належить до списку А2 регульованих карантинних об'єктів України через високу загрозу для агросектору, адже її гусениці нищать не лише картоплю, а й томати, баклажани, перець, тютюн і дикорослі пасльонові. Шкідник універсальний у своїй шкодочинності: він пошкоджує зелену масу й бульби на полях, виснажуючи рослини, та продовжує активно розмножуватися в погребах і сховищах, де здатен повністю знищити до 100% закладеного врожаю й позбавити насіннєвий матеріал схожості. При ураженні бульб спостерігається як поверхневе руйнування (коли ходи під шкіркою висихають та формують помітні рубці), так і глибоке проникнення в м'якуш, яке виявляється лише під час розрізання. Водночас листя тютюну після атак молі втрачає якість для сигарного виробництва, а плоди томатів зазнають масованого нападу переважно під час перших заморозків із відмиранням іншої зелені.

  Морфологічний опис

•  Імаго (дорослий метелик): дрібний метелик із розмахом крил 10–15 мм і довжиною тіла 6–7 мм. Передні крила вузькі, коричнювато-сірі з вираженим затемненням уздовж внутрішнього краю, вкрапленнями жовтуватих лусочок та темними поздовжніми штрихами. Задні крила мають характерну довгу шовковисту бахрому. Самці вирізняються наявністю пензлика з довгих волосків біля основи задніх крил. Вусики ниткоподібні, довгі.
• Яйце: овальне, розміром 0,4–0,8 мм. Одразу після відкладання перламутрово-біле, у процесі дозрівання темніє до жовтуватого.
• Гусениця (личинка): гола (позбавлена волосків). Довжина змінюється від 1,2 мм (молода) до 8–10 мм (доросла). Забарвлення залежить від корму: блідо-рожеве при живленні бульбами або сірувато-зелене при живленні листям. Уздовж спини проходит темна поздовжня смуга, голова та грудний щиток — темно-коричневі.
• Лялечка: коричнева, завдовжки 5,5–6,5 мм. Розміщується всередині щільного сріблясто-сірого шовковистого кокона, до якого часто прилипають часточки ґрунту.

Особливості біологічного циклу розвитку

Картопляна міль належить до теплолюбних комах із високою пластичністю розвитку. Вона не має чіткої зимової паузи розвитку (діапаузи) і за сприятливих температур у сховищах здатна розмножуватися безперервно протягом усього року.

• Загальна тривалість генерації: залежить від температури навколишнього середовища. За оптимальних умов (+25…+27 °C) повний цикл від яйця до імаго триває 22–28 днів. За зниження температури до +15…+17 °C розвиток затягується до 60–90 днів. За сезон на півдні України шкідник може давати від 3 до 5 генерацій (у сховищах — додатково ще 2–3).
• Температурні межі розвитку: нижній температурний поріг зупинки розвитку становить +10 °C; температури вище +35 °C діють пригнічувально та призводять до масової загибелі яйцекладок і гусениць; усі стадії шкідника гинуть при тривалій дії температур нижче -4 °C або вище +40 °C.

Тривалість окремих стадій розвитку (за +22…+27 °C)

Спосіб життя

Картопляна міль вирізняється високою пластичністю та здатністю розмножуватися як у відкритому ґрунті, так і в опалювальних чи теплих сховищах. В умовах південних регіонів України шкідник утворює від 4 до 5 поколінь у полі, а після збирання врожаю переміщується в погреби, де дає ще 1–2 покоління за сезон. Зимовий період у польових умовах міль перечікує у стадії гусениці або лялечки під рослинними рештками й у верхньому шарі ґрунту, тоді як у теплих сховищах її розвиток не припиняється, і вона зимує на всіх стадіях життєвого циклу.

Активний літ метеликів у полі починається орієнтовно у квітні-травні та триває до кінця жовтня. Самки відкладають від 100 до 300 яєць на листя, стебла, неприкриті бульби або ґрунт, причому одна особина здатна заселити до 40 картоплин. У сховищах яйцекладки концентруються переважно біля вічок, у тріщинах шкірки та в місцях механічних пошкоджень. Особливо критичним є період збирання врожаю: якщо викопану картоплю залишити на полі ненакритою хоча б на добу, метелики встигають масово відкласти на неї яйця.

Гусениці вилуплюються через 3–10 днів і одразу заплітають захисну павутину перед проникненням у тканини. У період вегетації вони виїдають паренхіму листя, утворюючи «міни», та пошкоджують черешки, що призводить до відмирання листової пластини. Коли бадилля підсихає, гусениці мігрують на бульби або сусідні пасльонові рослини. Усередині бульб личинки прокладають ходи, заповнюючи їх екскрементами, причому їхній розвиток триває 10–14 днів у полі та до 45–70 днів у холодніших сховищах. Завершивши живлення, вони заляльковуються в затишних місцях у малопомітному коконі, маскуваному часточками землі. Важливим чинником зростання чисельності шкідника є наявність поблизу полів дикорослих пасльонових бур'янів (дурману звичайного, пасльону чорного), які слугують природними резервуарами молі.

Шляхи розповсюдження шкідника

Основним фактором розселення картопляної молі є господарська діяльність людини. Шкідник здатен транспортуватися на будь-якій стадії розвитку (яйце, гусениця, лялечка, метелик). Головним джерелом зараження нових територій є перевезення й висаджування насіннєвої чи продовольчої картоплі, а також транспортування свіжих плодів томатів, баклажанів та перцю з карантинних зон. Окрім того, міль легко переношується з поворотною тарою (мішками, ящиками), інвентарем, транспортними засобами та залишками ґрунту. На незначні відстані дорослі метелики здатні перелітати самостійно або переноситися вітром.

Характерні ознаки присутності на листі та стеблах

Симптоми ураження рослин варіюються залежно від культури. На листі баклажанів, тютюну й дурману гусениці виїдають внутрішні тканини, утворюючи добре помітні прозорі «міни» вздовж центральної жилки. На картоплі та томатах такі ураження менш прозорі через щільнішу структуру листової пластини, а іноді личинки живляться у складках молодого листя без формування виражених мін. На перці мінування листя зазвичай відсутнє. Типовою ознакою заселення є скручування та скріплення листя павутиною, а також деформація стебел і молодих пагонів на верхівках рослин.

Особливості пошкодження плодів та правила огляду

У плоди томатів і перцю гусениці вгризаються через м'які ділянки — в основі плодоніжки або у верхівковій частині, де зберігаються залишки квітки. Завдяки тонкій шкірці личинки також легко впроваджуються в місцях механічного контакту плодів між собою, з ґрунтом або стінками тари. Під час фітосанітарного огляду врожаю саме цим зонам слід приділяти найбільшу увагу, оскільки там найшвидше виявляються темні дрібні викиди екскрементів шкідника.

Комплекс фітосанітарних заходів проти картопляної молі

Фітосанітарна система захисту охоплює моніторинг, регуляторні карантинні обмеження, агротехнічні прийоми, а також біологічний і хімічний захист.

Моніторинг та карантинний режим

Для своєчасного виявлення шкідника на посадках пасльонових щороку проводять систематичні обстеження за допомогою феромонних пасток (1 пастка на 5 га полів, 10 присадибних ділянок або 150 т картоплі в сховищах). При підтвердженні наявності молі згідно із Законом України «Про карантин рослин» у регіоні запроваджується карантинний режим. Призупиняється вивезення й реалізація пасльонових культур за межі зони без фітосанітарної експертизи, а посадка картоплі на заражених ділянках суворо забороняється до повної ліквідації вогнища.

​​​​​​​​​​​​​​

Агротехнічні заходи

• Сівозміна: недопущення вирощування картоплі та інших пасльонових на тому ж місці щонайменше 3 роки поспіль.
• Посадка: використання лише здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу; глибина загортання бульб — не менше 15 см.
• Догляд за посадками: регулярне підгортання кущів (шар ґрунту над бульбами нового врожаю — не менше 5 см) та знищення пасльонових бур'янів.
• Зрошення: застосування дощування, яке знищує молодих гусениць та запобігає оголенню бульб.
• Збирання та гігієна полів: збір у стислі терміни на початку пожовтіння бадилля; негайне вивезення викопаної картоплі з поля; заборона викидання уражених плодів у лісосмуги чи на звалища.
• Режим зберігання: тримання бульб у сховищах за температури +3…+5 °C (протягом 4–5 місяців за таких умов усі стадії шкідника гинуть).

Хімічний та біологічний захист

• Хімічний метод: проведення обприскувань дозволеними інсектицидами одразу після фіксації перших метеликів у пастках (до масової яйцекладки) з дотриманням термінів очікування.
• Біологічний метод: є пріоритетним на томатах, баклажанах, перці й тютюні. У період дозрівання врожаю та перед збором застосовують біопрепарати на основі Bacillus thuringiensis (наприклад, Лепідоцид чи Бітоксибацилін).
• Захист бульб під час закладання на зберігання: перед розміщенням у сховищах картоплю рекомендується обробляти біологічними препаратами шляхом дрібнодисперсного обприскування чи занурення в робочий розчин.

Виконали: Місяйло С.,Гулей Н., Ердеш Т.

- спеціалісти відділу фітосанітарних заходів на кордоні ПКР “ Чоп-Страж”(залізничний)

« повернутися