Балог Олександр Олександрович

Балог Олександр Олександрович

Удостоєний звання “Почесний громадянин міста Чоп” відповідно до рішення 14 сесії VII скликання від 14 вересня 2016 року № 7 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Чоп» за значний педагогічний внесок у розвиток молоді міста.

Балог Олександр Олександрович – знана в місті і поважна людина,  вчитель фізики та інформатики. Народився 23 грудня 1941 року в родині священика в селі Есень. Навчався у  СШ № 26 Львівської залізниці (тепер це ЗОШ І-ІІІ ступенів №2  ім. І. Сечені), яку закінчив у 1958 році з медаллю. Прожив складний життєвий шлях. Найпершими спогадами в житті Олександра Олександровича є спогади про Велику вітчизняну війну, коли він, будучи 3-ох річним хлопчиком, на прохання матері передав шматок хліба та сала полоненому радянському солдату, якого утримували фашистські війська, котрі у той час квартирувалися в Есені. Батько Олександра Олександровича, який був священиком, умовив офіцера німецької армії не розстрілювати радянського солдата, а відпустити. У 1945 році родина отримала лист від цього колишнього полоненого солдата  з подякою за врятоване йому життя.  Родина Балог проживала в селі Есень в будинку від церкви, але у 1946 році батька Олександра Олександровича було заарештовано через те, що був священиком,  і відправлено в Свердловську область (Росія) для відбування покарання, де він помер у 1948 році. Через арешт батька родину вигнали з будинку і вся сім’я, а це мати, Олександр Олександрович та ще 3 дітей, переїхали до Чопа і поневірялися по чужим квартирам. Про смерть батька і чоловіка родина отримала звістку  у 1949 році. У 1991 році Генеральним прокурором було реабілітовано батька Олександра Олександровича, а про обставини його смерті вони дізналися тільки в 1993 році від жінки, яка працювала в той час в лазареті при таборі, де  відбував покарання батько Олександра Олександровича.

Через репресію батька родина пережила багато негараздів: їм не було де жити, часом не було, що їсти, мати не могла отримувати пенсію, діти не могли отримати належну освіту, не могли влаштуватися на роботу. Відтак вся родина виїхала з міста  жити за кордон, в місті залишився тільки Олександр Олександрович, який не хотів залишати своє улюблене місто. Він усе своє життя мріяв стати вчителем. Після закінчення школи подав документи для вступу до УжДУ на фізико-математичний факультет, але через те, що він син репресованого, йому не вдалося вступити до ВУЗу.

Потім 2 роки працював кіномеханіком, спочатку в Будинку культури, згодом – в селі Мінеральне (Тисаашвань). Поїхав в м. Ленінград і вступив до інституту кіноінженерів на механічний факультет. Після закінчення його як розумного, молодого та перспективного студента було направлено до аспірантури без необхідного стажу роботи. Для навчання в аспірантурі йому необхідно було отримати допуск до секретності, але тодішня служба безпеки (КДБ) не дало йому такого доступу, оскільки він був сином репресованого. Відповідно, Олександр Олександрович отримав вільний диплом і почав шукати роботу. За час пошуків йому було відмовлено 23 рази у прийнятті на роботу, всюди здійснювали перевірку: ніхто не хотів брати на роботу сина репресованого,  і він у 1966 році повернувся до Чопа. Тут також не було роботи, не було житла, не було де спати та що їсти, важкі часи були для Олександра Олександровича. Випадкова зустріч у 1967 році з тодішнім директором школи стала вирішальною. Його було прийнято на посаду лаборанта і згодом він почав викладати уроки фізики та електротехніки.

Вже під час роботи вчителем у ЗОШ № 2 Балог Олександр Олександрович вступив на вечірнє навчання до УжДУ  на фізичний факультет, де навчався з 1980 по 1985 роки.

Загалом Олександр Олександрович пропрацював  вчителем 45 років. Також працював викладачем у вечірній школі, був у складі журі на різноманітних обласних олімпіадах. Його учні приймали участь у Республіканських олімпіадах та в олімпіадах різного рівню. Один із учнів є професором фізичних наук, астрономом, викладачем у Київському національному університеті.

Олександр Олександрович вніс особистий внесок у розвиток освіти в місті. Він є перекладачем підручників з інформатики та фізики для 7-8 класів, автор методичної розробки уроків інформатики в 11 класі.

Був депутатом Чопської міської ради з 1998 по 2006 роки. Неодноразово нагороджувався грамотами Ужгородської РДА та Закарпатської обласної адміністрації. У 1991 році отримав відзнаку нагрудний знак «Відмінник народної освіти УРСР», у 2001 та 2006 роках нагороджений Почесними Грамотами Міністерства освіти України, у 2009 році нагороджений Почесною відзнакою Чопської міської ради.

Олександр Олександрович чесна, виважена, прямолінійна людина, користується повагою серед мешканців міста та заслужив авторитет серед учнів і педагогічного колективу.