Разом до перемоги. Чопські вокзали — тимчасові «острівці» відпочинку
24 лютого 2022 року. Вже в середині дня на Чопському залізничному вокзалі почали з’являтись розгублені люди. Вони не знали що робити, до кого звернутись, де отримати допомогу чи просто зігрітись. Потрібно було терміново щось робити. Вже під кінець дня в приміщенні вокзалу почали працювати чергові Чопської міської ради.
Приміський та міжнародний вокзали станції Чоп для багатьох людей, які тікали від війни та хотіли перетнути кордон, стали тимчасовим «острівцем», де можна було очікуючи потяг зігрітися, зібратися із думками, здійснити вибір виїзду в ту чи іншу країну світу, перепочити, поїсти, випити гарячих напоїв, отримати необхідну інформацію та медичну допомогу і трішки заспокоїтися.
За рахунок гуманітарної допомоги від небайдужих мешканців, благодійників, приватних підприємців, іноземних партнерів, було організовано харчування в приміщеннях обох вокзалів. Безліч гарячих напоїв, води, «мівіни», печива, дитячого харчування, засобів гігієни і.д. було роздано потребуючим. З метою надання можливості приїжджаючим до міста Чоп людям підтримувати зв'язок із рідними, бути в курсі подій, які відбуваються в країні, працівниками Чопської міської ради в приміщенні приміського вокзалу було організовано і проведено мережу інтернет, надано безкоштовний доступ до WI-FI та встановлено телевізор. Завдяки цьому і маленькі пасажири могли відволіктися від хронік війни і переглянути улюблені мультфільми, пограти в ігри у смартфонах.
З самого початку війни працівники Чопської міської ради цілодобово чергували на вокзалах і надавали всебічну допомогу людям. Недосипали, втомлювалися, але не залишалися осторонь та не були байдужими до жодної людини, яка приїхала до нашого міста. Дуже багато іноземців, які навчалися у вишах нашої країни, особливо в м. Харків, намагалися перетнути кордон. Їм, спільно з представниками товариства «Червоний хрест», надавалася консультативна допомога, було роздруковано безліч документів, по яким вони могли перетнути кордон, було надано нічліг та необхідні засоби гігієни, їжа, напої тощо.
Дуже швидко згуртувалася молодь міста у волонтерський рух, релігійні, благодійні та громадські організації, які постійно перебували у приміщеннях вокзалів і також надавали всю необхідну допомогу. Здійснювали харчування, надавали консультації, допомагали громадянам у тимчасовому розміщенні на території громади, доправляли їх до пунктів тимчасово розміщення, допомагаючи з багажем, зокрема на власних авто.
Трохи пізніше, вже самі внутрішньо переміщені особи, які оселилися на території Чопської громади, так само долучилися до цілодобового чергування та надання посильної допомоги, вони так само готували і роздавали гарячі напої, супи швидкого приготування та доправляли людей до тимчасових пунктів розміщення.
Завдяки працівникам Комунальних некомерційних підприємств «Чопська міська лікарня» та «Чопський центр первинної медико-санітарної допомоги» у приміщенні міжнародного вокзалу здійснювалося цілодобове чергування на волонтерських засадах. Пасажири безкоштовно отримували там необхідну медичну допомогу, ліки, психологічну підтримку, дитяче харчування для різних вікових категорій, а матері могли спокійно покормити своїх немовлят та почекати потяг.
Чимало жахливих розповідей було почуто нами, чимало надано допомоги, як гуманітарної так і психологічної. Наші працівники як могли розраджували громадян, що вирішили перетнути кордон, рятуючи своїх дітей, батьків, домашніх улюбленців від війни, чи тих, які вирішили знайти свій прихисток на теренах нашої громади. Розповідь мешканки Маріуполя, яка вивозила за кордон свого неповнолітнього сина та малолітню онуку, вибираючись більше трьох діб з міста, на машині, перемотаній клейкою стрічкою та в крові, не маючи можливості звернути з колії, яка була усіяна трупами, оскільки навкруги міни, а попереду могли розстріляти окупанти, й досі відгукується болем. А фраза цієї жінки «Я детей отвезу, оставлю их с дочерью, а сама вернусь, там мой муж, я так не могу!» закарбувалася в пам’яті назавжди. Цій жінці нами було надано допомогу у оформленні документів для перетину кордону.
Були й інші люди, які не розповідали нічого, були замкнуті, боялися і навіть не дозволяли підходити до них із пропозицією надати ту чи іншу допомогу чи консультацію щодо подальшого виїзду за кордон.
Скільки доль було поламано, скільки сімей роз’єднано і не відомо на скільки часу!
Крім того, Чопською міською радою було організовано перевезення шкільним автобусом до кордону зі Словаччиною тих, хто не хотів залишатися на ночівлю в пунктах тимчасового розміщення, власним транспортом працівники доставляли знесилених людей до пунктів тимчасового розміщення, готелів тощо.
Читаючи текст все виглядає дуже просто і зрозуміло, але насправді було дуже важко, нервово, неспокійно. Ми всі вперше опинилися в такій ситуації, не розуміли на початку як діяти, чим допомогти, куди правильно спрямувати людей. Багато спільної праці було проведено з прикордонниками, митниками, працівниками вокзалів, волонтерами, громадськими та релігійними організаціями, гастрономічними батальйонами. З часом більш чітке розуміння спільних дій було вироблено і успішно застосовувалося.
Окремо хочеться згадати про ту згуртованість нашої громади, коли через м. Чоп здійснювалася евакуація двох великих соціальних закладів, коли більше двохсот особливих дітей та осіб з особливими потребами ми з вами зустріли, погодували, допомогли в оформленні документів для перетину кордону.
Вдячні кожному, хто не був і не є байдужим до того, що відбувається в країні та в нашій громаді, кожному, хто допомагав і допомагає й досі, переймається долею тих, хто зараз проживає на нашій території чи захищає нашу землю.
Слава Україні! Разом до перемоги!
