Організація харчування в приміщеннях вокзалів – це окрема велика справа... (ФОТО)
Ранок 24 лютого 2022 року перевернув життя всіх українців. Вже надвечір в місті почали з’являтися люди, які тікали від війни. Розгублені, засмучені, збентежені, замерзлі та голодні. Відразу постало питання щодо необхідності створення пунктів обігріву та надання іншої допомоги. Організація харчування в приміщеннях вокзалів – це окрема велика справа, яка здійснювалася за допомогою багатьох людей.
Більше місяця війни саме працівники Чопської міської ради цілодобово забезпечували роздачу їжі, гарячих напоїв, дитячого харчування, засобів дитячої та жіночої гігієни. Для цього було запроваджено цілодобове чергування працівників міської ради, закуплено по декілька чайників для кожного пункту обігріву, одноразовий посуд, встановлено мікрохвильову піч.
Працівники міської ради, небайдужі мешканці, підприємці своїм коштом допомагали у забезпеченні пунктів хлібом, кавою, посудом, цукром, печивом, купували хто що міг, аби забезпечити можливість безперервно надавати допомогу. Також велика частина харчування забезпечувалася і за рахунок гуманітарної допомоги, яка надходила з-за кордону.
Згодом до чергувань на приміському вокзалі приєдналися вчителі закладів загальної середньої освіти нашої громади, а працівники Чопської міської ради продовжували цілодобово здійснювати харчування пасажирів в приміщенні міжнародного вокзалу. Було важко, стояли по 12 годин, потім змінювалися іншими черговими, хто в ніч йшов, хто в день, відсипалися по пару годин і знову на чергування.
Крім того, до здійснення харчування приєдналися представники римо-католицької та реформатської релігійних громад, які своїм коштом закупали продукти харчування, чай, каву, цукор, одноразовий посуд, готували бутерброди і щодня допомагали біженцям. Окремо хочу розповісти про представницю однієї із цих релігійних громад Андрею Філеп, яка постійно допомагала власними силами і коштами, як могла, та приютила в себе на декілька місяців мешканців м. Києва. До речі вони з теплотою та великою подякою відзивалися про неї. Ще запам’яталися її небайдужість, бажання допомогти в скрутній ситуації, опіка та тепло, які вона проявила в одній із окремих ситуацій – в соціальній мережі Фейсбук було оприлюднено прохання допомогти молодій дівчині з немовлям, у якої не було ні одежі, ні грошей, ні зв’язку, яка їхала потягом Покровськ-Чоп, а далі - за кордон, до Відню, де на неї чекала подруга. Андреа відразу відгукнулася і пішла на вокзал зустрічати цю дівчину, щоб допомогти їй. Пропонувала зупинитися у себе вдома, хоча б до ранку, але дівчина не хотіла, була занадто перелякана і мала бажання чим швидше опинитися у безпеці. Андреа була із нею до самого відправлення потягу в Угорщину. Зауважу, що і працівниця Чопської міської ради Ірина Зуєва відгукнулася на це прохання, і також прийшла, допомогла цій дівчині з верхнім одягом, дала свої особисті кошти, щоб вона могла в Угорщині купити місце для проїзду на потяг до Відня, а не стояти з немовлям у безкоштовному потягу (проїзд – безкоштовний, а місце необхідно купити, якщо хочеш присісти). Таких історій безліч і ми ще будемо про них писати та очікуємо від вас зворотного зв’язку, і ми викладемо в наступних публікаціях ваші історії добра, чи історії інших людей, про які ви знаєте і хочете розповісти.
Повернемося до здійснення харчування. Згодом на місце працівників Чопської міської ради в приміщенні міжнародного вокзалу встав гастрономічний батальйон «Дельфін», основний офіс якого знаходився у м. Ужгород (приміщення ресторану «Дельфін»). Ними було організовано дуже чітку працю, вчасну доставку продуктів харчування, води, напоїв, супів швидкого приготування і всього необхідного. По місту Чоп всіма цими питаннями займався пан Юрій. Він керував та призначав по чотири особи на кожну зміну чергування, доставляв продукти харчування та воду, постійно привозив нові чайники, оскільки через велике навантаження вони постійно виходили з ладу, займався іншою організаційною роботою. Також цією волонтерською організацією надавалася допомога продуктами харчування і для пункту обігріву, який паралельно працював в приміщенні приміського вокзалу. Якщо чогось не вистачало в одному пункті, то з другого пункту це передавалося для цього. Це був живий організм, який працював на благо потребуючих допомоги людей.
Також на міжнародному вокзалі здійснювали допомогу і волонтери організації MISSION UKRAINE, які з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України надавали допомогу у забезпеченні харчуванням (в тому числі гарячим) та напоями громадян, пасажирів евакуаційних потягів і тим, які знаходилися на вокзалі станції Чоп, що вимушено перетинали державний кордон у зв’язку із воєнним станом в Україні. Ми всі їх називали «корейська церква». Волонтери цієї організації запам’яталися як порядні, чуйні, згуртовані, доброзичливі люди. Вони були з різних регіонів нашої країни: Запоріжжя, Дніпропетровської, Херсонської та Київської областей, з міст Гостомель та Ворзель, але їх об’єднувало одне – бажання допомогти таким як вони – вимушеним переселенцям. Волонтери організації MISSION UKRAINE щодня приїздили до міста Чоп десь із під Мукачевого і забезпечували харчуванням та іншою допомогою. Вони надавали допомогу найдовше з усіх волонтерських організацій. Тільки нещодавно, після того як різко зменшився пасажиропотік і вже більшість людей почала повертатися з-за кордону до дому, а не виїздити з України, набагато зменшилася кількість потягів, які прибували до станції Чоп, в тому числі і евакуаційних, ця організація припинила свою діяльність в місті. Як нам відомо, MISSION UKRAINE здійснювала діяльність не тільки по місту Чоп, а й в інших містах Закарпаття. Крім того, вони опікувалися двома дитячими будинками, надавали підопічним цих будинків посильну допомогу.
Хочеться з теплотою згадати і про наших мешканців, які об’єднувалися, самостійно готували гарячу їжу в себе вдома і роздавали її в рамках благодійної акції «Нагодуємо діточок». Хтось давав кошти, хтось закуповував продукти та готував їжу. Організаторами були Адріана Васинська, Людмила Шульга, Сабіна Чурей. Їм допомагали готувати за власні кошти Зореслава Білашова, Йосип та Неля Барна, Тетяна Білогурова, Жанна Ювченко (мешканка м. Ірпінь) та багато інших. Фінансово допомагали Олена Дуб, Ірина Ляманкіна, Ольга Долгош, Ганна Наумчук, Ольга Котяш, Олена Піпчак, Галина Решко, Оксана Висоцька та Наталія Струк.
Допомога, яка надавалася всіма організаціями, працівниками міської ради, волонтерами, небайдужими громадянами показала, що ми єдині, що в нас не має різниці якою мовою ми розмовляємо, яку релігію сповідуємо, де народилися та де проживаємо. Ми всі єдині у прагненні допомогти та пришвидшити нашу перемогу. Кожен з нас робив і робить свій внесок у добрі справи, кожному - окреме велике ДЯКУЮ за згуртованість, небайдужість та готовність допомогти тому, хто цього потребує. Продовжуємо разом. Разом до перемоги!