Домашнє насильство – порушення прав людини
Домашнє насильство – це проблема, що стосується не тільки однієї людини, пари, чи сім’ї. Його причини пов’язані з економічною ситуацією, суспільними нормами та ставленням до насильства. В умовах сьогодення військова агресія російської федерації стала серйозним викликом для України та загострила проблеми, пов’язані з порушенням прав людини. І це негативне явище дійсно потребує підвищеної уваги громадськості, адже через наслідки повномасштабної війни проблема домашнього насильства в українських сім’ях значно загострилась. В умовах воєнного стану випадків насильства стало більше у порівнянні з попередніми роками, що ймовірно пов’язано з кризовими обставинами, з якими зіштовхнулася значна частина населення нашої держави.
У порівнянні з минулими роками в суспільстві поступово прослідковується тенденція до того, що люди не відвертаються від випадків домашнього насильства щодо інших та відходять від стереотипів, як-от «це приватна справа». Від домашнього насильства можуть потерпати всі члени родини, проте найчастіше воно торкається слабких, нездатних до самозахисту та залежних членів сім’ї: дітей, людей похилого віку, осіб з обмеженими фізичними чи психічними можливостями, а також жінок, які зазвичай фізично слабші за чоловіків, можуть економічно залежати від партнера. Жінки й надалі складають найбільшу кількість осіб, які потерпають від проявів насильства у суспільстві.
Особливо вразливими до проявів насильства є сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах через низку проблем.
Домашнє насильство — найпоширеніше порушення прав людини та найпоширеніший вид насильства, який входить в поняття «гендерно зумовлене насильство». Від різних форм насильства в сім’ї страждають діти, жінки, чоловіки. Найбільш вразливими є діти. Це вимагає від працівників шкіл знань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і вміння правильно застосовувати норми законодавства у цій сфері та усвідомлено приймати рішення для ефективного, дієвого захисту постраждалої особи (дитини чи дорослого). Дитині легко заподіяти шкоду. Вона дуже вразлива, що пояснюється її фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем відносно дорослих – батьків, піклувальників, вихователів, вчителів.
Зарубіжні дослідження свідчать, що до 60% батьків дітей, які зазнали жорстокого поводження, мають психіатричні патології (депресії, тяжкі тривожні розлади, алкоголізм, гострі маячні реакції), а також пережили значну нестачу батьківської любові у дитячому віці. 15% батьків, хоча й не страждають наочними психічними розладами, все ж потребують психологічної допомоги.
Для хлопчиків-підлітків спостереження за домашнім насильством є одним з визначальних факторів вчинення підліткових правопорушень та криміналізації в зрілому віці. Ймовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства щодо своїх матерів, будуть в зрілому віці бити своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильство не має місця. Загалом, причини формування насильницьких взаємин в родині не вичерпуються будь-яким одним фактором. Розвиток стосунків такого типу між батьками та дітьми є наслідком сукупності соціально-економічних та психологічних факторів.
Домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
В сім’ї можуть бути одночасно декілька видів домашнього насильства, і зачіпає воно всіх членів родини.
Домашнє насильство охоплює в собі різні види насильства. Проте варто вміти розрізняти коли відбувається акт насильства, а коли конфлікт (суперечка, сварка тощо).
До основних ознак насильства можна віднести:
насильство – це акт поведінки особи у вигляді дії або бездіяльності;
протиправність діяння, як ознака насильства означає, що воно порушує права чи свободи людини, є суспільно шкідливим або суспільно небезпечним, про що вказано в законодавстві країни;
умисний характер діяльності (діяння, вчинене з необережності, не можна вважати насильницьким);
здійснюється методом фізичного або психічного впливу;
вчиняється з використанням силової фізичної чи психічної переваги (застосовується до осіб, які мають меншу здатність до захисту, наприклад, через вікові, фізичні, психічні або психологічні особливості чи фактори зовнішньої ситуації);
здійснюється шляхом нав’язування своєї волі/позиції всупереч або поза волею/позиції постраждалої особи.
В Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Україна задекларувала нульову толерантність щодо домашнього насильства та його соціальну небезпеку. Закон запроваджує спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству з метою ефективного захисту постраждалих осіб. Згідно з законом, кривднику вперше надано можливість змінити агресивну, насильницьку поведінку через спеціальні програми.
Україна досягла значного прогресу у вдосконаленні законодавчої бази щодо запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству, у тому числі шляхом криміналізації домашнього насильства та віднесення інших злочинів за ознакою статі до стандартів, закріплених у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка була ратифікована Україною та набрала чинності 01 листопада 2022 року.
Нині вкрай важливо, аби Україна удосконалювала законодавство в частині притягнення до відповідальності за домашнє насильство, удосконалювала підходи щодо розслідування правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, а також суспільство зосереджувало свій фокус уваги на нюансах проблеми.
Вкрай важливо, аби кримінальні провадження, пов’язані з домашнім насильством, не закривались через недоведення події чи відсутність складу кримінальних правопорушень. Збір доказової бази має здійснюватися належним чином, а такі кримінальні провадження мають надалі скеровуватись до суду задля вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності.
ПОДОЛАЄМО НАСИЛЬСТВО РАЗОМ!
